Софія Василівна Ковалевська

Софія Василівна Ковалевська — перша російська жінка-професор математики — народилася 3 січня (за старим стилем) 1850 р. у Москві в сім'ї Корвін-Круковських. Батько Софії, Василь Васильович, отримавши свідоцтво про дворянство, успадкував подвійне прізвище, що належить до старовинного аристократичного роду; мати Софії, Єлизавета Федорівна, була онукою петербурзького академіка, астронома Федора Івановича Шуберта і донькою почесного академіка Федора Федоровича Шуберта.

      Пізніше Софія Ковалевська говорила, що пристрасть до науки вона отримала від предка, угорського короля Матвія Корвіна, любов до математики, музики і поезії від діда Шуберта, вільну і свободолюбиву вдачу — від Польщі, потяг до мандрів і невміння підкорятися загальноприйнятим звичаям — від прабаби циганки, а все інше — від Росії.

Софія була середньою з трьох дітей у сім'ї, мала сестру Анну та брата Федора. Коли дівчинці було шість років, батько вийшов у відставку і поселився в своєму родовому маєтку Палібіно, у Вітебській губернії.
Дівчинці для занять найняли вчителя. Спочатку арифметика аніскільки не зацікавила Соню, хоча їй дуже легко давався цей складний предмет. І її вчитель Йосиф Малевич доклав максимум зусиль, щоб зацікавити свою ученицю наукою про числа. Два з половиною роки вона займалася арифметикою, потім пройшла курс алгебри, простудіювавши популярний двотомник Бурдона, за яким у той час навчалися студенти Паризького університету. Вже в середині курсу її вчителю довелося почати викладати їй основи геометрії, а на шостому році навчання вона приступила до вивчення стереометрії — науки про геометричні фігури в просторі.

У своїх спогадах Ковалевська писала про цікавий випадок, що викликав у неї інтерес до чисел. На дитячу кімнату у батьків не вистачило шпалер і стіни в ній обклеїли сторінками з виданих у той час популярних лекцій Остроградського про інтегральне числення. Незрозумілі, таємничі формули на стінах дитячої кімнати привернули увагу маленької дівчинки, і нерідко вона годинами споглядала їх, намагаючись зрозуміти загадкове значення знаків і навіть знайти той порядок, у якому сторінки повинні були слідувати одна за одною. І хоча багато що, звичайно, залишалося для неї незрозумілим, але, цілком можливо, що ці формули на рівні підсвідомості збереглися в її пам'яті надовго.

У 14 років Соня самостійно починає вивчати фізику, продовжує займатися тригонометрією.

Пізніше вона почала думати над поняттями тангенса і синуса, самостійно розгадала їх значення. Професор Тирнов, дізнавшись, що дівчинка без допомоги зуміла вивести тригонометричні формули, назвав її другим Паскалем. Стало зрозумілим, що у Софійки безумовні здібності до вищої математики і їй необхідно серйозно вивчати цю науку.

Вона починає навчання в Петербурзі у одного з найкращих педагогів того часу — професора Страннолюбського. У 1863 р. при Мар'їнській жіночій гімназії були відкриті педагогічні курси з природнично-математичним і словесним відділеннями. Сестри Софія та Анюта дуже хотіли там навчатися. їх не зупиняло навіть те, що для цього необхідно було вступити у фіктивний шлюб, оскільки незаміжніх не приймали. Кандидата в чоловіки шукали серед різночинців і збіднілих дворян. Відтак, щоб отримати освіту, вісімнадцятирічна Софія фіктивно вийшла заміж (згодом брак став справжнім) за вченого-палеонтолога і видавця Володимира Ковалевського, який був старшим за неї на 8 років.

Доступ жінкам в Петербурзький університет у той час був закритий. Консервативно налаштовані наукові кола Росії категорично заперечували проти навчання жінок, і тому Ковалевські виїжджають за кордон. Там Софія відвідує лекції знаменитого вченого Бунзена, Гельмгольца, індивідуально займається у видатного математика, професора Берлінського університету Карла Вейерштрасса, працює в лабораторії хіміка Бунзена — найвідомішого ученого Німеччини, готує роботи для отримання диплома доктора математики.

Зиму 1873 р. і весну 1874 р. Ковалевська присвятила дослідженню «До теорії диференціальних рівнянь в похідних». Робота Ковалевської викликала захоплення вчених. Пізніше встановили, що аналогічний твір ще раніше Ковалевської написав знаменитий учений Франції Огюстен Коші. Тому це дослідження стало уточненням до теореми Коші, що увійшла до основного курсу математичного аналізу під назвою теореми Коші—Ковалевської. За свої наукові праці Ковалевська отримала наукове звання. Рада Геттінгенського університету присвоїла їй ступінь доктора філософії з математики та магістра витончених мистецтв «з найвищою похвалою».

У 1874 p. Ковалевська повернулася в Росію, але тут умови для наукових занять були значно гіршими, ніж в Європі. Софія Василівна поринула в атмосферу суспільних інтересів, відвідуючи театри і літературні гуртки, користувалася величезним успіхом як жінка-вчений. Не отримавши можливості займатися наукою на батьківщині (мала право тільки викладати арифметику в жіночій гімназії), Ковалевська стала працювати в газеті «Новий час» науковим оглядачем і театральним критиком. З її літературного доробку відомі повість «Нігіліст» (1884), драма «Боротьба за щастя», сімейна хроніка «Спомин дитинства» (1890), у яких авторка розказує про заміський побут 60-х років XIX ст., про свою сестру А. В. Корвін-Круковську (по чоловіку Жаклар), учасницю Паризької Комуни, про Ф. М. Достоєвського.

У цей час фіктивний брак Софії став справжнім. Восени 1878 р. у Ковалевських народилася донька. Одужавши після пологів, Софія Василівна продовжує наполегливу наукову працю, читає лекції в Лондоні, Парижі, Цюріху, викладає в Стокгольмському університеті. Чудово зарекомендувавши себе в університеті, вона була призначена ординарним професором і протягом 1884—1890 pp. прочитала 12 курсів. Крім занять педагогічною діяльністю, працювала в журналі «Acta mathematika», займалася науковою і літературною роботою.

«Я все моє життя не могла вирішити: до чого у мене більше схильності — до математики чи до літератури?», — говорила Ковалевська.

За роботу «Задача про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки» Паризькою академією наук їй була присуджена почесна премія Бордена, потім за продовження цієї теми Ковалевська стала лауреатом премії Шведської АН. У 1889 р. Софія Ковалевська стала першою жінкою членом-кореспондентом Петербурзької академії наук фізико-математичного відділення.

Протягом усього життя Софія Ковалевська відстоювала своє святе право — бути вченим, професором, дослідником нарівні з чоловіками. І їй це вдалося. Якщо перелічити всі досягнення Ковалевської, всі її успіхи і нагороди, пригадати почесті, надані їй науковим світом, важко повірити, що ця жінка прожила на Землі всього сорок один рік. Вона померла 29 січня 1891 р. у Стокгольмі.

Чи не доводилось вам часом

Серед юрби де-небудь бути

І пісню пристрасну, прекрасну

Там несподівано почути?

Нежданно хвиля з літ минулих

До серця вашого прилине.

Розбудить пам'ять призаснулу

Про все, що раде вам і миле.

І вам здавалось, що ці звуки

В дитинстві чули ви не раз.

Так в них багато щастя й муки,

І це стосується лиш вас.

Ви квапилися звичним слухом

Наспів знайомий упіймати,

Хотілось вам за кожним звуком

За кожним словом слідкувати.

Та ось мелодія завмерла,

А потім зовсім зупинилась.

Так без кінця і без початку

Назавжди пісня залишилась.